Коли закохана пара вирішує об’єднати свої долі та одружитися – це хвилююча радісна подія – не лише для молодят, а й для їхніх батьків та родичів. Тому часто в приготуванні до церемонії весілля бере участь багато людей.

Однак, в житті трапляється так, що навіть після того, як заява в органи РАЦС вже подана та все ретельно сплановано, хтось із молодят приймає рішення скасувати весілля прямо напередодні. Причин для такого кроку може бути безліч, ми ж спробуємо розібратися лише у правових наслідках такого рішення.

Під домашнім насильством слід вважати протиправні дії або бездіяльність (погрози їх вчинення) у формі фізичного, сексуального, психологічного, економічного насильства, що вчиняються у визначеному колі осіб, незалежно від місця їх проживання.

Коло осіб, яких можуть визнати кривдниками, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» розширено. Кривдниками тепер можуть бути: прийомні батьки, особи, які спільно проживають чи проживали в одній родині, рідні брати, сестри, опікуни й інші родичі – дядько, тітка, племінниці, двоюрідні брати, сестри, двоюрідні дідусі та бабусі та інші.

Часом дорослі розлучаються і не можуть знайти спільної мови щодо місця проживання їхньої дитини, її матеріального утримання.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначає вона сама.

Гендерно обумовлене насильство, яке є крайньою формою дискримінації особи за ознакою статі, залишається актуальною проблемою не тільки для України, а й для усього світу і переважно сприймається як насильство чоловіків над жінками. Але не слід забувати, що він насильства за ознакою статі потерпають і чоловіки. У будь-якому випадку кожен має знати, що в Україні є законодавчі механізми та практичні заходи надання допомоги жертвам такого насильства.

Особа, що зазнала насильства за ознакою статі, визнається особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі.