Міськрайонна газета

ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

Віддаючи частину свого заробітку у вигляді страхового внеску Пенсійному фонду, наймані працівники хочуть бути фінансово захищеними у похилому віці. Проте не є таємницею, що більша частина працездатного населення воліє працювати або неофіційно, або з офіційною мінімальною зарплатнею. І це не дивно, оскільки нестабільна економічна ситуація в країні, збільшення віку працездатності, низький рівень життя не дають жодної впевненості в доцільності таких внесків.

Відповідно до ст. 2 Закону №1058-IV, структура системи пенсійного забезпечення складається з трьох рівнів:

1 рівень: солідарна система. Вона працює за принципом перерозподілу коштів між поколіннями працюючих та пенсіонерів. Іншими словами, пенсіонери отримують пенсію із частини доходу тих, хто ще працює.

2 рівень: накопичувальна система пенсійного страхування. Передбачає накопичення грошових коштів в системі державного пенсійного забезпечення, які будуть отримані людиною в старості.

3 рівень: система недержавного пенсійного забезпечення. Різновид накопичувальної системи пенсійного страхування, який передбачає можливість працездатної особи відкласти собі додаткову до державної пенсію. Цей рівень повинен сприяти меншій залежності пенсіонера від держави.

Перші два рівні носять обов’язковий характер, а третій рівень – добровільний. При цьому накопичувальна система пенсійного забезпечення згідно із законодавством почала функціонувати з 01.01.2019. Громадяни України можуть отримувати пенсійні виплати одночасно з різних рівнів системи пенсійного забезпечення.

Для медичних працівників законодавством передбачено два види трудових пенсій: за вислугу років та за віком. При цьому, відповідно до ст. 6 Закону №1788-XII, особам, які мають право на різні види державної пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. Як пенсія за вислугу років, так і пенсія за віком обчислюється із середньомісячного заробітку, який особа отримувала перед зверненням за пенсією. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі (ст. 53 Закону №1788-XII).

Перш за все законодавче регулювання пенсії за вислугу років та пенсії за Пенсія за вислугу років призначається при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. При цьому залишення такої роботи повинне бути остаточним.

Наприклад, лікар вийшов на пенсію за вислугу років і продовжив трудову діяльність у сфері страхування. Він пропрацював деякий час у страховій компанії і вирішив повернутися до медичної практики. ПФУ припинив виплачувати йому пенсію за вислугу років. Далі лікар пропрацював у сфері охорони здоров’я ще півтора року, а потім все ж таки залишив цю діяльність та оформив пенсію за вислугу років. У цьому випадку ПФУ не враховує відпрацьований час після перерви, а відновлює раніше призначену пенсію.