Міськрайонна газета

ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я – ЗАПОРУКА ГАРМОНІЙНОГО РОЗВИТКУ КОЖНОЇ ОСОБИСТОСТІ

Відомий давньогрецький філософ IV-V ст.. до н.е. Сократ сказав, що здоров’я – не все, але все без здоров’я – ніщо. З даним висловом складно не погодитися, адже здоров’я – це не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів, а стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя. Одним з важливих елементів здоров’я є психічна складова, яка є невід’ємною у життєдіяльності кожної особистості.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, психічне здоров’я – стан рівноваги між людиною і зовнішнім світом, адекватність її реакцій на соціальне середовище, а також на фізичні, біологічні і психічні впливи; відповідність нервових реакцій силі і частоті зовнішніх подразників, гармонія між особистістю і оточуючими людьми, єдність уявлень про об’єктивну реальність даної особистості з увленнями інших людей, критичний підхід до будь-яких обставин життя. Психічне здоров’я сприяє найбільш повному фізичному, розумовому та емоційному розвитку людини.

Психічне здоров’я – стан інтелектуально-емоційної сфери, основу якого складає відчуття душевного комфорту, яке забезпечує адекватну поведінкову реакцію. Такий стан обумовлений як біологічними, так i соціальними потребами, а також можливостями їх задоволення.

Психічне здоров’я – це стан мозку людини, при якому забезпечується адекватна емоційна, інтелектуальна, свідомо-вольова взаємодія з зовнішнім середовищем.

Основними критеріями психічного здоровя є:

  • відповідність суб’єктивних образів, що виникають у людини, відображеним об’єктам дійсності;
  • адекватність реакцій характеру до інтенсивності діючих подразників, значенню життєвих подій;
  • відповідний віку рівень зрілості емоційно-вольової і пізнавальної сфери;
  • здатність керувати власною поведінкою, намічати розумні життєві цілі, підтримувати необхідну для їх досягнення активність;
  • готовність до взаємодії з іншими людьми, адаптивність у мікросоціальних відносинах.

Науковці виділяють рівні психічного здоровя людини:

  • рівень психофізіологічного здоров’я – визначається станом і функціонуванням центральної нервової системи;
  • рівень індивідуально-психологічного здоров’я – визначається станом і функціонуванням психічної діяльності;
  • рівень особистісного здоров’я – визначається співвідношенням потреб людини з можливостями і потребами соціального середовища.

Порушення психофізіологічного рівня здоров’я проявляються у формі різноманітних нервових захворювань, що виникають як у центральній нервовій системі, так і в периферичній (мігрень, невралгія, неврит, поліневрит та ін).

Порушення індивідуально-психологічного рівня здоров’я зумовлюють появу ряду психічних захворювань (розлади сприйняття, мислення, пам’яті, емоцій і т. д.).

Порушення особистісного рівня здоров’я викликають зміни спрямованості особистості, які роблять неможливим нормальне співіснування з соціальним оточенням (алкоголізм, наркоманія, злочинці-маніяки).

Психічне здоров’я поділяється на індивідуальне та суспільне.

Індивідуальне психічне здоров’я – це такий стан психіки індивіда, який характеризується цілісністю і узгодженістю всіх психічних функцій організму, що забезпечують відчуття суб’єктивної психічної комфортності, здатність до цілеспрямованої осмисленої діяльності і оптимального виконання соціальних функцій, адекватних загальнолюдським цінностям і етнокультурним особливостям тієї групи, до якої належить індивід.

Оцінка індивідуального психічного здоров’я неодмінно повинна враховувати неповторність та унікальність кожної конкретної особистості і її самоідентичність. Тут важливо виділити два моменти. Перший - здатність здорової людини розвиватися, вдосконалюватися. Видатний німецький психіатр і психоаналітик Р. Аммон писав: «Психічне здоров’я потрібно  розуміти не просто як статично хороше самопочуття, а як подію, яка динамічно розвивається. Бути психічно здоровим – означає бути здатним до розвитку». І другий – здатність людини адаптуватися до мінливих умов зовнішнього середовища.

Суспільне психічне здоров’я – рівень психічного здоров’я популяції, тобто поширеність в ній психічних захворювань, алкоголізму і наркоманії, розумової відсталості, різних форм деструктивної поведінки (у тому числі суїцидальної і агресивної), співвідношення між психічно здоровими і хворими людьми.

Суспільне психічне здоров’я – інтелектуальний і моральний потенціал суспільства, найважливіша передумова його стабільності, благополуччя і прогресу. А залежить воно, в першу чергу, від соціальних умов життя людей. Будь-яке суспільство з часом набуває деякі загальні риси, що дозволяють судити про його психічне здоров’я.

У посібнику «Психологія здоров’я людини» (за ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2009.– 316 с.) наводяться принципи забезпечення психічного здоровя, серед яких виділяють:

1. Принцип комплексності. Оздоровлення необхідно здійснювати цілісно, на всіх рівнях, тобто гармонізувати відносини з іншими людьми, прагнути до осмислення свого індивідуального існування, переборювати перешкоди щодо особистісного росту і реалізовувати свій духовний потенціал. У випадку «однобокості» оздоровлення, наприклад при бездумній виснажливій роботі на тренажерах, часто ігноруються духовний та соціальний аспекти здоров’я.

2. Принцип креативності. У процесі оздоровлення досить шкідливі різні догми. Необхідно бути гнучким, не шукати універсальних засобів («панацеї»), а в кожен момент творчо ставитися до свого здоров’я. Непотрібно завжди відповідати будь-яким стандартним схемам; потрібно, прислухатися до власного організму, вибирати з можливих оптимальні для себе способи в кожній конкретній ситуації.

3. Принцип «внутрішнього спостерігача». Вимагає уважності до себе, своїх відчуттів, почуттів, станів. Самовідчуття здійснює природний контроль за внутрішніми станами організму і психіки. Цей принцип має на увазі перенесення центру уваги із зовнішнього, навколишнього світу, з інших людей на самого себе, на турботу, перетворення та відновлення самого себе.

4. Принцип зміцнення і розвиток позитивних установок. Цей принцип полягає в подоланні фіксації на негативній стороні буття, зокрема на хворобливих станах, через прийняття себе у світі та світу в собі; в освоєнні стратегії співробітництва, що дає можливість гармонійного співіснування з іншими людьми і світом в цілому.

Отже, основою збереження і примноження психічного здоров’я людини є здоровий спосіб життя: формування оптимального режиму розумової і трудової діяльності, підтримання душевного спокою і благополуччя.

Особистостям, які прагнуть бути здоровими і тілом і духом необхідно відмовитися від тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв. Слід навчитися контролювати свої емоції і протистояти стресогенним навантаженням.